On our praznyk at church we brought fruit to celebrate creation transfigured through Christ. This week we bless flowers and herbs on the feast of the Dormition, again seeing the sacred in the everyday world around us.

These flowers and herbs, however, bring our attention more specifically to our place in the miracle of living. The plants we bring to the memorial of the death of the Mother of God celebrate the beauty and peacefulness of her passing from the earth to the embrace of her Son.

In the icon of this event, the disciples circle her bed, her body at rest, her soul held by Christ as she had held him as a baby. We recognize the symbolism of beauty in flowering blooms; flowers wilt and die, only to grow anew in spring. We too are part of this cycle of life. But the herbs invite us to think further. Herbs often are picked specifically for later use to enhance our lives: teas, spices, medicines for ailments. What seems dead and dried out is essential to our well-being.

But vegetation must have a healthy environment to grow; it needs attention and care to become part of the lives and well-being of humanity. And so it is with every human being. We all need care and attention in some form, yet current society seems to reject those whose care falls outside of a myth of individual independence, strength, control.

Mainstream society suggests that advanced age, frailty, physical dependence is unwanted. But what could be more human—and thus more sacred?

Recent psychology research tells us that doing good things for others is fundamental to happiness, yet care is treated as undignified, even burdensome. It is true that when one person must provide total care for another they will be burdened, exhausted, burnt out. But imagine a world where we honour those who require full care, where we are eager to join together in supporting individuals because we gain so much from doing so!

Seeing creation transfigured through Christ illuminates so much beauty, it opens the way to peace and contentment, even in the face of grief, when those we love leave our embrace to that of heaven.

***

На храмовий празник ми принесли фрукти щоби прославляти створіння переображене через Христа. Цього тижня ми благословляли квіти та зілля на Успення щоби знову пізнати святість нашого довкілля. Ці квіти та зілля пригадують нам про наше відношення до цього чуда життя. Наше приношення в память смерти Матері Божої святкує красу і мир її переходу із землі в обійми свого Сина.

Ікона цього свята на якій бачимо апостолів довкруг ложа Богородиці, представляє її спокійною а душа в обіймах Христа немов коли вона Його маленького тримала. Ми розуміємо символіку дня: ми приносимо красні квіти котрі зісохнуть, померуть, але наново оживуть на весні.

Ми також є частину цього життєвого циклу. Але зілля спонукує нас до глибшої застанови. Вони ще більше збагачують наше життя: чай, закришки, природні ліки. Те що нібито мертве, сухе—конечне на наше здоровля. Але рослинність потребує здорове довкілля щоби процвітало; нам треба ним опікуватися щоби воно було уздоровляючим для людства.

І подібно з кожною людиною. Кожний з нас потребує якусь опіку—здорове довкілля. Однак в нашому суспільству здається, що людина котра залежна чи немічна є відкинута, неоцінена. Домінантна течія в суспільстві твердить що похилий вік, кволість, фізична залежність є небажаними. Але це є невід’ємна частина нашої людськости—чи є щось більш священне?

Сучасні психологічні дослідження доказують що допомагати ближньому є джерелом правдивої радости і задоволення, але чомусь в суспільстві опікуватися ближнім вважається тягарем. Правда коли одна людина мусить вповні опікуватися другою людиною вона стає наладована, вимучена, вигоріла. Але уявіть світ в якому ми шануємо тих котрі потребують опіку, в якому ми всі радо допомагаємо підтримувати других тому що пізнаємо що і ми всі користаємо з такого служіння.

Сприймати створіння переображене через Христа висвітлює величну красу та відкриває нам глибокий мир і задоволення навіть коли нам припадає горе втрати улюбленої особи котра переходить від нашої обійми в Божі обійми.