Currently in Ukraine, events are unfolding surrounding the Orthodox Church that will have immense implications for Christianity as a whole. Although for some this may seem only a matter between Ukraine and Moscow, it does in fact have a much broader impact.

In order to better understand these issues the next few bulletins will explain the background and the current developments in both Ukrainian and English.

Today’s material is in Ukrainian, it will be in English next week.

В Україні розвиваються дуже важні події щодо православних церков та відношення до Москви. Це є справи котрі мають вплив на все християнство.

Щоби їх краще зрозуміти нині починаємо серію котра пояснює ці події та їхній історичний контекст.

Інформація буде подана по-українському і по-англійському.

Перед нашими очима, в Україні, розвиваються надзвичайно важливі справи в релігійному житті нашого народу, і з Божою поміччю вони можуть справити історичну провину вдіяну проти Христової Церкви в Україні.

Тут розходиться про юридичний стан і єдність наших православних братів і сестер в Україні. В наступних тижнях постараюся пояснити це важливе питання  тому що перед нами стоїть дійсна можливість створення в Україні автономної православної церкви визнана вселенським царгородським (константинопольським) патріярхом.

Пригадаймо собі, що коли князь Володимир охрестив свою державу Київську Русь в 988 році, він попросив щоби царгородський патріярх призначив на Україну церковну ієрархію. Та хоч в 1049 році кн. Ярослав Мудрий назначив першого слов’янського митрополита на київський престіл, звичай був і продовжувався до 13 ст., що митрополити були назначені Царгородом і були в більшості греки.

Київська церква уважалася дочкою царгородської матірної церкви, а це означало обмежена юрисдикційна підлеглість. Дуже важне тут згадати, що це століття коли роздор між Римом а Царгородом (цебто римо-католиками і православними) не було вповності відчути. Недвозначно переломова подія в історії України це наступ і побіда татарських сил над розсвареними князами Київської Русі.

Київська держава дуже ослабла в ХІІ ст., та сам Київ був плюндрований суздальським князем Андрієм Боголюбським в 1169 році. В часі пограбування “боголюбивий” князь спалив церкви і монастирі, знищив багато церковних скарб, а найцінніші вивіз в Суздаль. На жаль, до нині славна ікона Матері Божої Вишгородська, в багатьох іноземних країнах називається Владимирська тому що її вкрадено і вивезено до Успенського храму у Владимирі Суздальському.

Вже в цей час Боголюбський вимагав щоби царгородський патріярх назначив його кандидата на київського митрополита. Патріярх відмовив. Однак після татарського зруйнування Києва в 1240 р. київський митрополит переїхав на північні землі: перше у Володимир-на-Клязьмі а в 1325 р. в Москву.

Ослаблення впливу царгородського патріярха, занепад Києва, та зростання сили Москви означало що київські митрополити перебували на північних територіях і тільки часом їхали на Київщину щоби збирати церковні податки!