Церковні молитви мають різні форми та різні значіння але є дві елементи котрі їх єднають: всі якось пригадують нам про перехід через смерть до вічного життя, чи може краще через розп’яття до Воскресіння, та друге що вони є спільною молитвою Божого люду. Цього тижня ми обходимо свято Воздвиження чесного Хреста – ми знову входимо в цей момент розп’яття, терпіння і смерти.

Останніми днями в нашій парафії ми дуже відчуваємо цей тяжкий аспект людського життя. Мабуть на часі нам застановитися над значінням відправи в котрі часто учащаємо: Панахида. Властиво чому так часто після Літургії в неділю ми її відправляємо?

Пам’ятати усопших в наших молитвах дає мені відвагу та радість в певній надії, що ми знову приєднаємося у вічні славі Небесного Царства. (папа св. Іван XXIII)

Панахида (походить від грецького слова: пильнування) це наш східно християнська відправа/спосіб пам’ятати наших братів і сестер котрі вже від нас відійшли. В цій відправі ми молимося за душ наших дорогих але водночас пам’ятаємо нашу смертельність і надію на воскресіння. В декого є звичай приношувати хлібину та класти на тетрапод як символ життя з Христом у вічності. Це також є чого ми тримаємо свічку за усопших!

Після недільної Літургії (в часі котрої прославляємо радість Воскресіння) Панахида представляє нам силу нашої віри котра перемагає людський жаль і смуток. Як віруюча громада ми єднаємося з тими котрі є в смутку щоби надати їм силу і певність у вірі що їхній покійні перебувають зі святими в обіймах Небесного Отця. Панахида це спільна молитва котра стає джерелом сили і виявом солідарности Божого Люду.

Можна розуміти, що дехто спішиться до інших зайнять після Служби Божої, але як гарно коли можемо спільно молитися і піддержувати один одного в молитві!

***

Why do we often have a Panakhyda at the end of Divine Liturgy on Sundays?

To remember the dead in prayer gives me courage and joy in confident hope of joining them all again in the everlasting glory of heaven. (Pope St. John XXIII)

A Panakhyda (from the Greek word for vigil) is our Eastern Christian tradition of remembering our sisters and brothers who have died. During the service we also pray for the specific souls of loved ones while we reflect on our own mortality and hope for resurrection in heaven. Sometimes people like to bring a loaf of bread to place on the tetrapod to further symbolize life with Christ together with the light of the candles.

After the Sunday Liturgy when we celebrate Paschal joy, the Panahkyda represents the strength of our communal faith in the presence of mourning and loss. We stand with those commemorating the passing of their loved ones into the community of saints. It gives us an opportunity to be a supportive collective that continues beyond our physical life. When we reflect on our prayer, this Panakhyda is a powerful source of courage, strength, and solidarity.

Although it is totally understandable that some may need to leave to meet bus schedules and commitments, we are grateful for when we can raise our prayers in unison, symbolized by the aromatic incense rising up with our spirits.

Remember me, O Lord, when you come in to your Kingdom.