But what does it mean to “bring ourself”?

We bring ourselves symbolically—we are the gift that we bring to God during the Liturgy.
This means that we trust God with the things that are beyond our control, whatever challenges, problems, hardships, and so invite Him into all the various dimensions of our life.

This means that we surrender our struggle to control everything and say, “God, you may see things differently. I open my heart to you.”

When these gifts are consecrated, transformed, and we receive them as the Body and Blood of Christ—we unite with God—in the most real, tangible way possible; the food is digested and becomes part of us.

After communion comes the last of the extraordinarily significant moments of the
Liturgy: the priest’s exhortation that we “go in peace”. It means we are going back into the world. And for Christians who don’t understand the Liturgy and what it gives us, this is the crash. Many think, “Something sublime and important happened at church, but now we leave this place to return to our hard, messy, sinful life.”

But the Liturgy exists so that gradually our lives can change, so that we can be changed, so that we can fill ourselves with God’s grace and strength and return to the world transfigured—bringing what we have just experienced, bringing light into the world.

Що означає “приносимо себе”?

Наш дар – це символ нас самих. Тому під час Літургії ми, можна сказати, приносимо себе Богові. Це означає, що ми довіряємо Йому те, що не під нашим контролем, якісь виклики, біди, проблеми, і таким чином запрошуємо Бога у різні виміри свого життя. Принести їх Богові – означає відмовитися від намагання самому все контролювати, а сказати: “Боже, може в Тебе є інша перспектива, інший погляд, ось я Тобі відкриваю своє серце.” І коли ці дари освячуються, перемінюються і ми ними причащаємося – споживаємо Тіло і Кров Христа, то більш реального способу поєднання з Богом, напевне, не існує – їжа перетравлюється і стає частиною нас.

Після Причастя настає останній важливий момент – це заклик священика “у мирі вийдім”. Він означає, що ми повертаємося у світ. І на тому моменті здебільшого у християн, які не дуже усвідомлюють, чим є Літургія і що вона їм дає, стається збій. Багато хто собі думає: “В храмі відбулося щось досить величне, важливе, але тепер ми виходимо і далі продовжується наше важке, брудне, грішне життя”. А Літургія якраз є для того, аби це поступово змінювати, змінювати нас, щоби ми набиралися благодаті Божої, сили і поверталися у світ іншими, щоб ми несли те, що пережили, несли світло в світ.