Максим Тимко (УГКЦ-Київ)

Подія зішестя Святого Духа на «всяку плоть» стається в день П’ятдесятниці. Цю подію Церква розглядає як започаткування нової ери в духовній історії людства, оскільки в ній відбувається суттєва переміна і оновлення стосунків між Богом і людиною.

Таким чином сьогоднішня подія є продовженням і сповненням Божого задуму – встановити з людьми Новий союз, написаний не на кам’яних скрижалях, а на скрижалях серця. Радість і одкровення свята Зіслання Святого Духа в тому, що Бог являє себе не як зовнішній авторитет, а як Дух Животворящий, Який наповнює людину зсередини Світлом і Життям аж до найглибших закутків її єства.

Це свято є звершенням Божого спасенного промислу, але воднораз і започаткуванням Церкви як середовища, спільноти, у якій люди зможуть постійно ставати учасниками життя Отця, Сина і Святого Духа. Церква – це передовсім місце П’ятдесятниці, середовище дії Святого Духа.

Це свято дає нам дуже важливий месидж: богословом людина може стати не внаслідок особливої освіти, а внаслідок особливого досвіду – досвіду наповнення Духом Божим. У цьому сенсі кожен християнин не лише може, але й має бути богословом. Апостоли нас вчать що означає бути богословом. Сповнені Святим Духом апостоли промовляють до різних народів їхніми мовами, тобто тими мовами, котрі люди розуміють. Не якимись спеціальними мовами, термінами і поняттями, а живими і зрозумілими мовами. Істинне богопізнання віднині стає можливим для всіх, «хто живе у вселенній». Божа вістка про спасіння і нове життя не замикається в рамках окремого народу чи культури.
Свято П’ятдесятниці піднімає також цю вкрай важливу тему Церкви і культури. Не було і напевно не буде культури, яка б повністю була готова ввібрати в себе Духа Божого. Однак все виглядає значно цікавіше: це ми маємо вбирати в себе Божого Духа, щоб наповнювати Ним культуру, в якій живемо. Це через нас Дух Божий має ширитися в світі. А для того треба, аби християни цікавилися культурою, добре її відчували і розуміли, щоб вони якнайкраще могли виконувати своє покликання – нести Слово Боже.

Наша відкритість до Святого Духа, всупереч нашим страхам і упередженням, і є найважливішим уроком цього великого свята.

What does Pentecost have to do with prayers at the cemetery?
It is an important custom in our Church to remember the dead. An especially significant commemoration occurs after our celebration of the feast of the Resurrection.

We usually have these prayers on the feast of Pentecost, the descent of the Holy Spirit (some areas have it on the Sunday after Easter).

Pentecost is the day of the foundation of the Church. The community of Christ’s followers go to the gravesites because we remember that those who have gone before us are still part of the Church and many of them are the ones who brought us to the Church.

We pray for and with them and we thank God for the gift of faith that they have shared with us.